Автор: Валерія Романенко

Я досі чітко пам’ятаю той вологий листопадовий вівторок. За вікном сіяла нескінченна мряка, в опен-спейсі пахло перепаленою кавою з дешевої офісної кавоварки, а на екрані мого монітора “висіла” нескінченна таблиця в Excel. Я дивилася на ці сухі цифри і фізично відчувала, як життя просто протікає крізь пальці, поки я чекаю на ті сакральні 24 дні щорічної відпустки. Саме тоді, замість того, щоб звести черговий квартальний звіт, я відкрила вкладку інкогніто, зайшла на сайт лоукостера і купила квиток до Риму на найближчі вихідні. Без детального плану, без узгодження відпустки, просто туди й назад на суботу та неділю. Багато хто вважає, що…